Історія справи

Постанова ВССУ від 25.02.2026 року у справі №127/16932/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 127/16932/24

провадження № 61-8107св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Заболотного 6»

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заболотного 6» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року у складі колегії суддів Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заболотного 6» (далі - ОСББ «Заболотного 6») про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до наказу від 23 лютого 2021 року № 1 к-тр позивачка прийнята на посаду голови правління ОСББ «Заболотного 6» за сумісництвом з окладом 9000 грн згідно штатного розпису. Рішення про матеріальне заохочення (винагороду) голови правління визначено в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати рішенням загальних зборів співвласників від 17 грудня 2020 року. ОСОБА_1 не є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , тому працювала як найманий працівник.

16 жовтня 2023 року відповідно до наказу № 2 ОСОБА_1 переведена на посаду «голова правління/керівник» з сумісництва на основне місце роботи з оплатою згідно штатного розпису. До січня 2024 року ОСОБА_1 виконувала роботу сумлінно, відповідно до посадових обов`язків голови правління, визначених Статутом, до неї жодного разу не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

27 січня 2024 року відбулись загальні збори співвласників ОСББ «Заболотного 6», на яких було прийнято рішення про припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 і обрання нового голови правління ОСОБА_2 .

З 03 лютого 2024 року відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 13 лютого 2024 року складений акт приймання-передачі документації ОСББ, в тому числі кадрової.

25 березня 2024 року після неодноразових письмових і усних звернень ОСОБА_1 отримала поштою копію наказу про припинення повноважень від 02 лютого 2024 року, з якого вбачається, що повноваження ОСОБА_1 припинені відповідно до статті 99 ЦК України, протоколу загальних зборів ОСББ «Заболотного 6» від 27 січня 2024 року, статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», пункту 13 Статуту ОСББ «Заболотного 6».

Трудовий договір з ОСОБА_1 розірваний у зв`язку з припиненням її повноважень як посадової особи, але при цьому були порушені її права на належне формулювання причин звільнення та виплати.

Враховуючи викладене позивачка просила:

зобов`язати ОСББ «Заболотного 6» змінити в наказі від 02 лютого 2024 року № 2-к формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , вказавши про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Заболотного 6» з 02 лютого 2024 року на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень;

зобов`язати ОСББ «Заболотного 6» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис «звільнена з 02 лютого 2024 року у зв`язку з припиненням повноважень згідно пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України, підстава - протокол загальних зборів № 1 від 27 січня 2024 року»;

стягнути з ОСББ «Заболотного 6» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 62 099,40 грн, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 16 193,37 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані дні відпусток з 02 лютого 2024 року;

стягнути з ОСББ «Заболотного 6» на користь ОСОБА_1 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСББ «Заболотного 6» змінити в наказі від 02 лютого 2024 року № 3-к формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , вказавши про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Заболотного 6» з 02 лютого 2024 року на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень. Зобов`язано ОСББ «Заболотного 6» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис «звільнена з 02 лютого 2024 року у зв`язку з припиненням повноважень згідно пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України, підстава - протокол загальних зборів від 27 січня 2024 року». Стягнуто з ОСББ «Заболотного 6» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 62 099,40 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 16 193, 37 грн, моральну шкоду в сумі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

в наказі від 02 лютого 2024 року «Про припинення повноважень ОСОБА_1 » та в протоколі загальних зборів ОСББ «Заболотного 6» від 27 січня 2024 не зазначена норма КЗпП України, на підставі якої звільнена позивачка. Наказом звільнено ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Заболотного 6» з 02 лютого 2024 року відповідно до статті 99 ЦК України і на підставі протоколу загальних зборів від 27 січня 2024 року;

враховуючи положення частини третьої статті 235 КЗпП України, суд зробив висновок про наявність підстав зобов`язати відповідача змінити формулювання причин звільнення, вказавши про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Заболотного 6» з 02 лютого 2024 року на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень; зобов`язання ОСББ «Заболотного 6» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис «звільнена з 02 лютого 2024 року у зв`язку з припиненням повноважень згідно пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України, підстава - протокол загальних зборів від 27 січня 2024 року»;

розмір вихідної допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі статті 44 КЗпП України становить 62 099,40 грн (470,45?22?6 = 62 099,40);

крім того, відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України суд зробив висновок про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за 49 днів невикористаної відпустки в сумі 16 193,37 грн;

враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини звільнення ОСОБА_1 , причини невнесення відповідних записів в трудову книжку і невиплати компенсації невикористаної відпустки і вихідної допомоги, враховуючи характер правовідносин, глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, а також те, що доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і наслідками у виді патологічного переривання вагітності ОСОБА_1 немає, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд зробив висновок, що завдана моральна шкода підлягає компенсації в сумі 5 000 грн.

Суд апеляційної інстанцій зазначив, що:

висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права;

суд першої інстанції правомірно зазначив те, що позивач не оспорюючи самого факту припинення повноважень і рішення загальних зборів, а також не дотримання органом управління (загальними зборами) передбачену цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедуру ухвалення рішення про припинення повноважень, просила змінити в наказі від 02 лютого 2024 року формулювання причин звільнення, вказавши, що звільнена з посади голови правління на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень;

суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача змінити в наказі формулювання причин звільнення та внести до трудової книжки запис. При цьому, апеляційний суд зазначив, що відповідачем не доведено, що повноваження голови правління ОСББ «Заболотного 6» припинено з іншої, передбаченої КЗпП України правової підстави та відсутні правові підстави застосування до спірних відносин між ОСОБА_1 та ОСББ «Заболотного 6» норм пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України;

суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги та компенсацію за 49 днів невикористаної відпустки. Зазначені суми визначені без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів;

суд першої інстанції, задовольняючи частково позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовано врахував встановлені в судовому засіданні обставини звільнення ОСОБА_1 , причини невнесення відповідних записів в трудову книжку і невиплати компенсації невикористаної відпустки і вихідної допомоги, характер правовідносин, глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, а також те, що доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і наслідками у виді патологічного переривання вагітності ОСОБА_1 немає, враховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку, що завдана моральна шкода підлягає компенсації в сумі 5000 грн;

колегія суддів відхилила доводи апелянта про порушення судом першої інстанції предметної юрисдикції. З огляду на зміст позовних вимог, суб`єктний склад та характер спірних правовідносин суд першої інстанції при вирішенні питання предметної юрисдикції зробив вірний висновок, що спір виник щодо зміни формулювання причин звільнення та відповідних виплат при звільненні, і не пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності ОСББ. Відносини сторін щодо оплати праці, звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2025 року ОСББ «Заболотного 6» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та вирішити питання розподілу судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

з матеріалів справи вбачається, що позивачка не згодна з рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Заболотного 6» в частині формулювання підстави її звільнення, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

висновки судів про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства через те, що ОСОБА_1 не була співвласником багатоквартирного будинку і не була носієм корпоративних прав, є необґрунтованими, оскільки жодних доказів даному факту сторона позивача не надавала. Більше того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що може свідчити, про наявність відповідної частки власності на квартиру. Проте суд зазначених відомостей не перевірив і зробив передчасні висновки;

суди безпідставно послались на докази, надані стороною позивача, які грубо суперечить затвердженому статуту ОСББ. Усі додані стороною позивача «докази» про наявність трудових відносин є неналежними з огляду на те, що були прийняті ОСОБА_1 одноособово, без затвердження відповідними рішеннями правління, що прямо передбачено статутом ОСББ;

зобов`язуючи відповідача звільнити позивачку на підставі пункту п`ятого частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень, суд не врахував, що в кошторисі ОСББ немає статті для передбаченої виплати вихідної допомоги при звільненні, оскільки ОСББ є неприбутковою організацією, тому всі статті кошторису є цільовими. ОСББ не є господарським товариством та у своїй діяльності не керується законодавством про господарські товариства, отже трудовий договір із позивачкою не може бути припинений із підстав, визначених пунктом п`ятим частини першої статті 41 КЗпП України. Посада голови правління ОСББ не належить до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, визначена вказаним положенням КЗпП України;

початком перебігу строку звернення ОСОБА_1 до суду слід вважати дату, коли позивач повинна була дізнатися про порушення свого права. В даному випадку, позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав в день прийняття рішення загальними зборами ОСББ та згодом під час прийому-передачі печатки об`єднання 02 лютого 2024 року та документації ОСББ новому голові правління тобто 13 лютого 2024 року. Триваюча пасивна поведінка ОСОБА_3 не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Таким чином, ОСОБА_1 звернулася з позовом (17 травня 2024 року), тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, не порушивши питання про його поновлення. У спірних правовідносинах суди зробили передчасні висновки про дотримання позивачкою строку звернення до суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що підстави для задоволення скарги відсутні, натомість наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту п`ятого частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки спірні правовідносини у зазначених скаржниками справах не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Відзив обґрунтований тим, що позивач не є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а тому була найманим працівником. Дану обставину сторона відповідача не заперечувала і визнавала, а тому доводи касаційної скарги в частині не перевірки даної обставини судом не є обгрунтованими.

Спір виник виключно щодо формулювання причин звільнення в наказі

від 02 лютого 2024 року і стягнення виплат, пов`язаних зі звільненням, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України. Такі вимоги відносяться до категорії трудових спорів і можуть бути вирішені судом загальної юрисдикції. Позивачка звертається до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не ставлячи вимог про оскарження її звільнення та припинення повноважень.

Наведені скаржником справи, що розглядалися Верховним Судом, не подібні зі справою, що переглядається, з огляду на суттєву відмінність суб`єктного складу (у вказаних справах спори були пов`язані з реалізацією учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні), а також характеру правовідносин.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/16932/24 та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року задоволено заяву

ОСББ «Заболотного 6» про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року. Зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку

У липні 2025 року матеріали справи № 127/16932/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, від15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, від 24 лютого 2023 року у справі № 334/3022/18, від 09 лютого 2023 року у справі № 344/13401/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 947/16805/20, від 17 січня 2024 року у справі № 607/10843/22, від 22 січня 2025 року у справі № 757/5467/21, від 10 квітня 2025 року у справі №480/2304/24, від 27 жовтня 2021 року у справі № 752/5589/20, від 10 квітня 2025 року у справі №480/2304/24 тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

07 листопада 2020 року співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 провели установчі збори, відповідно до яких було створене ОСББ «Заболотного 6», затверджений статут, обране правління та голова правління.

25 листопада 2020 року ОСББ «Заболотного 6» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17 грудня 2020 року проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в ході яких вирішене питання щодо призначення матеріального заохочення (винагороди) голові правління ОСББ в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати і затверджений перелік та розмір внесків і платежів співвласників ОСББ на управління/утримання багатоквартирним будинком та прибудинковою територією з 01 січня 2021 року, затверджений кошторис.

Статутом ОСББ «Заболотного 6» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та інших статутних органів управління об`єднання (пункт 3 розділ ІІІ).

Повноваження голови правління об`єднання визначені пунктом 16 розділу ІІІ статуту.

Також статутом визначено, що загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження голови правління та його заступника та переобрати його/їх.

23 лютого 2021 року затверджений і введений в дію штатний розпис ОСББ «Заболотного 6», згідно якого затверджена одна штатна одиниця - голова правління ОСББ з окладом 9 000 грн.

Наказом № 1-к-тр від 23 лютого 2021 року ОСОБА_5 прийнята на роботу на посаду голови правління ОСББ за сумісництвом з 25 лютого 2021 року з окладом (тарифна ставка) 9000 грн.

В подальшому відповідними наказами були внесені зміни до штатного розпису в зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і встановлені посадові оклади для голови правління 9750 гр. з 01 грудня 2021 року, 10050 грн з 01 жовтня 2022 року, 10650 грн з 01 січня 2024 року.

Такі зміни відповідають пункту 3 розділу ІІІ статуту і пункту 6 протоколу загальних зборів від 17 грудня 2020 року, відповідно до яких саме загальними зборами визначене матеріальне заохочення (винагорода) голови правління ОСББ - 1,5 мінімальної заробітної плати.

16 жовтня 2023 року наказом № 2 ОСОБА_1 переведена з 17 жовтня 2023 року з сумісництва на основне місце роботи на посаду «голова правління/керівник» в ОСББ «Заболотного 6» з оплатою згідно штатного розпису.

Відповідна інформація щодо отриманої заробітної плати ОСОБА_1 міститься в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за період з лютого 2021 року по лютий 2024 року ОСББ «Заболотного 6» подавало інформацію до ДПС про роботу за трудовим договором (контрактом) 1 особи і суми доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску за відповідний період.

27 січня 2024 року проведені загальні збори ОСББ «Заболотного 6», на яких вирішено припинити повноваження голови правління ОСОБА_6 (стаття 13 розділу ІІІ Статуту) (пункт 5 протоколу загальних зборів від 27 січня 2024 року). Новою головою правління обрано ОСОБА_2

02 лютого 2024 року новообраною головою правління ОСББ «Заболотного 6» ОСОБА_2 прийнято наказ № 2-к «Про припинення повноважень

ОСОБА_1 » з 02 лютого 2024 року відповідно до статті 99 ЦК України, Протоколу загальних зборів ОСББ «Заболотного 6» від 27 січня 2024 року, статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» пункту 13 Статуту ОСББ «Заболотного 6». Даний наказ вручений ОСОБА_1 25 березня 2024 року.

Посаду голови правління ОСББ «Заболотного 6» обіймає ОСОБА_2 . Інформація про зміну керівника внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 лютого 2024 року.

Акти приймання-передачі документації ОСББ «Заболотного 6» складені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 13 лютого 2024 року і 24 лютого 2024 року. З кадрових документів були передані: наказ № 1 к-тр від 25 листопада 2020 року, наказ № 2 від 16 жовтня 2023 року, наказ № 3 від 29 грудня 2023 року з додатком.

Інші кадрові документи, в тому числі, трудова книжка ОСОБА_1 передані ОСББ не були, на момент розгляду справи трудова книжка позивача ОСОБА_1 знаходилась у неї і була оглянута в судовому засіданні. Запис про прийняття на посаду голови правління ОСББ «Заболотного 6» здійснений ОСОБА_1 на підставі наказу № 2 від 16 жовтня 2023 року. Запис про припинення повноважень відсутній.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 310/8875/19 (провадження № 61-283св21) вказано, що: «припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166 /18 (провадження № 14-524цс19), 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення членів виконавчого органу товариства, у тому числі голови правління.

Вирішуючи в порядку цивільного судочинства спір про визнання незаконним звільнення голови правління ОСББ «Тищенка 2» ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка є членом ОСББ «Тищенка 2», оспорює рішення загальних зборів про припинення повноважень її як голови правління ОСББ, фактично прагне реалізувати своє право на участь в управлінні юридичною особою, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, що відповідає трудовому характеру спірних правовідносин, є неспроможними, оскільки як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка була звільнення з посади голови правління на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Тищенка 2» від 06 жовтня 2019 року. Зазначене кореспондується з положеннями пункту 13 Розділу ІІІ Статуту ОСББ «Тищенка 2» щодо права загальних зборів в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів, а також частини третьої статті 99 ЦК України та є підставою для звільнення члена правління на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Помилкове зазначення у наказі про звільнення голови правління ОСББ «Тищенка 2» ОСОБА_1 відповідно до рішення загальних зборів ОСББ від 06 жовтня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, з урахуванням внесених наказом від 17 січня 2020 року № 9 змін в частині зазначення правильної підстави звільнення позивачки - на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин та підсудність справи судам цивільної юрисдикції».

У постанові від 06 червня 2022 року у справі № 337/1839/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що: «Апеляційний суд встановив, що позивач вважає своє звільнення з посади голови правління незаконним, оскільки звільнена не рішенням правління, як того вимагає пункт 16 розділу ІІІ статуту ОСББ «Воронезька 16», а фактично згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 29 лютого 2020 року, яким припинено повноваження голови правління, що не відповідає нормам законодавства та статуту ОСББ «Воронезька 16». Звільнення позивача у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ «Воронезька 16» мало б бути проведено на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, однак помилкове зазначення в наказі на пункт 9 статті 36 КЗпП України є підставою для внесення змін до цього наказу та не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин, відповідно підсудність справи судам цивільної юрисдикції. Спір між ОСОБА_1 та ОСББ «Воронезька 16» вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства. За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі».

У справі, що переглядається:

при зверненні з позовом позивачка посилалася на те, що трудовий договір з нею був розірваний у зв`язку з припиненням її повноважень як посадової особи, але при цьому були порушені її права на належне формулювання причин звільнення та виплати;

суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд позов задовольнив. При цьому апеляційний суд зазначив, що спір у справі виник щодо зміни формулювання причин звільнення та відповідних виплат при звільненні, і не пов`язаний із здійсненням господарської діяльності ОСББ. Відносини сторін щодо оплати праці, звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами ЦПК України;

проте суди зробили помилковий висновок щодо розгляду справи за правилами цивільного судочинства;

звільнення позивачки з зазначенням в наказі, що повноваження ОСОБА_1 припинені відповідно до статті 99 ЦК України, протоколу загальних зборів ОСББ «Заболотного 6» від 27 січня 2024 року, статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», пункту 13 Статуту ОСББ «Заболотного 6» України не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин, відповідно підсудність справи судам цивільної юрисдикції. Спір між позивачкою та ОСББ «Заболотного 6» вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства;

оспорюваний наказ був виданий на виконання рішення загальних зборів ОСББ «Заболотного 6», оцінка правомірності якого неможлива без надання оцінки правомірності самого рішення загальних зборів ОСББ;

отже, розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати, провадження у справі закрити, повідомити ОСОБА_1 що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює ОСОБА_1 про її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255 256 400 406 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заболотного 6» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня

2025 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заболотного 6» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди закрити.

Повідомити ОСОБА_1 що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко